Моя сатира (2005)
Із збірки „Єрундистські обсервації”
Да выбирайтесь из ряду молодцы, которые позубастее на слово, задирать неприятеля!У ляха пустоголовая натура: брани не вытерпит; и, может быть, сегодня же все они выйдут из ворот.
М.В.Гоголь. “ Тарас Бульба”
Як у воду дивився кошовий: вийшов Шахтарський Барон із воріт номенклатурної фортеці – і брязнув додолу, поцілений Станіславівським яйцем. Покотився, гримлячи обладунками. Укотре Давид переміг Голіафа.
Юний поет Андрій Яремко працює в жанрі політичної сатири, наслідуючи головного “п’ятикопієчника” України, Підскарбія Бу-Ба-Бу Олександра Ірванця.
Вірші Андрія допомагають зрозуміти, як у “криївках” ВГО “Пора!” творились сценарії акцій, флеш-мобів і перформенсів того Балагану, Бурлеску і Буфонади, які зробили цю славну Організацію пострахом для усіх пострадянських диктаторів.
Із книги «Єрундистські обсервації»
Із циклу «ВІРЮ! ЗНАЮ! МОЖЕМО!»
ВІРЮ
Вже сила якась тягне ту Юлю
Руку потиснуть, щоб згоду створить,
Погладить свою й Президентову гулю,
Бо може останні перестануть вже нить.
Вона на тих зборах рідного БЮТу
Чітко сказала,що треба дружить
І тра подолати зміюку ту люту,
Щоб владу собі поновно вділить.
А Ющенко рідний, хитрий та мудрий
Руку зрадливо кидає вперід
І там за кулісами готує похмурий
Несподіваний БЮТу вже злісний привіт.
Єнотурова кличе на пост він прем’єра,
Бо,бачте,потрібна своя голова –
Нічого, що була в Верховній холєра,
Але вже Фортуна своє відбива…
А Юля тоді розізлилась на славу,
Бо дехто з рабів свій голос віддав
І вигнала їх із своєї держави,
бо зрозуміла, що все – наростаючий крах.
Щирий прем’єр
Щось в лісі здохло або щось вродилось,
Бо Юля захотіла з Ющенком піти у вальс,
А щоб вже вам так добре жилось,
Коли чогось так завжди жаль!
Щось Юля і домовленість ще має
І каже,що тримає з Вітею контракт,
Та переговорів з ним іще шукає,
Складає у слова новенький акт.
Але не вірю щось тій «щирости» наївній,
Яка якийсь фальшивий палімпсест торка.
А серце нові все пояснення шука
Цій ситуації, що склалася вже нині.
Справедливий мер
Голодує в камері собі один
Наш львівський мер, бо справедливий
І дивиться собі задумливо і синьо
Плює із гірки на дівчат цнотливих.
Своє становище він би поміняв,
На квас, вареники, затушену свиню
І просто пузо він би не втрачав
Якби на справу го не кликали нову
А так сидить він в Ратуші-державі
Його заступники тримають, щоб не впав
І він все мріє про новеньку славу
Й чекає на комісію собі без прав.
І вже вмирав – під крапельницю взяли,
Давали їсти, але того в рот не брав,
бо знав, шо цього всі таки чекали
й зробили б із сенсації аврал.
Але недовго він сидів голодний –
Приїхала комісія з Суда
Й сказала, щоб не переживав безводний,
Бо вивчить ситуацію, що трапилась вона.
Підрахуй 2006
ВІЧЕ каже „ Годі нас дурити –
ПОРА вже правду кликати сюди
І СОЦІАЛАМ перестати треба нити –
Подайте нам нарешті враз води !”.
А ПРОГРЕСИВНА теж собі тут розкричалась:
„ А дайте правду з КОМУНІСТАМИ зв΄язать !” –
Ми ж радо довго з неї насміхались,
Та з инших, що творили спільну рать.
„ Вам влади...” – хтось подумав вголос.
І справді, - влади захотілось вам?
Та ладні ви не врізати і волос
Для бідного народу, бо він все вам хлам.
Пригоди Лева
Що не божий день – нове стає правління
Як в лісі порохняв, пеньків, дерев,
таке стає там нині озвіріння,
що чути вовчий з кабінету рев.
Кричить тут радник на стару солому –
Там мер не може й слова журналістові сказать.
Усе не в спокої іде – завжди по-злому,
щоб грошей більше у людей забрать.
А «Львів/енерго» як борги заплатиш,
Тепла і світла не будеш мати рік
І ті хто має – буде з тя сміятись,
Й казатиме, що зб’є насушний бік.
А сварки, бійки – все якісь картини.
В маршрутках і тарифи ті ростуть;
Забили центр русскіє билини,
Китайці від гадюк своїх давно течуть.
Завмерло місто…Натекли і ріки –
Води нема,а труби все течуть.
І не дзвони у ЖЕК-почуєш грізні крики –
Вони ще макогону так втовчуть…
Міліція на мотоциклах все ганяє
(Здається, батяр вулицю усю ляка).
Та де. Вона мабуть то добре знає
Хто вкрав у дяка доброго бичка.
А знає, та того таки не зловить,
Бо поділився гад і братія «не зна».
І злодій з радости в машині стане вити,
Бо визнати-невизнана його вина.
Кажу вам – дурні в місті розвелися:
Що не чоловік – пияк, дебіл, мужик.
Порядні люди тут перевелися?-
Питаю не один людський язик.
Та ба, що ні – лишилось кілька тисяч,
Але знайти – проблема непроста.
Казав мені один знайомий витязь –
Їх є одна душа на тисячу пустих.
Забреханий Сірко
Доборолась Україна
До самого краю, -
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Т. Шевченко
Забрехався наш Сірко на ціленьке місто,
Та й у Раді замісив непонятне тісто.
Ми питаємось його: ”Де той Ринок буде”,
Та що в реконструкції собі він таки здобуде.
Але Сірко нам на те щось дурне городить,
Що не знати як вже нам (жителям) догодить,
Бо він краще знає як хату будувати,
А тому йому так лєнь шлях нормально слати.
І будиночки собі техніка нехай руйнує,
Бо вже меншої ніде він тобі не сплюне.
Ми знов кажем: „ план той де ?” – він: банькаті очі
Тоді каже: „ Не знайду” й „ Що від нього хояем”
Ми питаєм: ”Це законно?” – три дні думав хлопець,..
А на третій каже той: „ Незаконно значить”.
Тоді радим: „Зупиняй !”, - „ Ще чого робити.
Я не буду, бо мені водку треба пити”.
Ми говорим : „Не дамо Ринок руйнувати”, -
„ Що вже хочете робіть. Я іду до хати”.
Тоді в п''ятницю собі площу зблокували
І кайданами до всіх технік прикувались.
Схаменувся наш Сірко: ” Годі ! Я здаюся,
Але дайте я собі знов таки нап́.ся.
І сказав тоді усім: „Буду зупиняти
Техніку, якій раніш наказав я стати”.
Але техніка ще день хтіла торохтіти
І новенькі трактори їхали пихтіти,
Та ніхто не працював – справили вражіння,
Бо кайданами скувалися ми до пообіддя.
Отакий – то наш Сірко – робить беззаконня,
Та трофеї гонорово ставить в підвіконня.
І таких потрібно гарно, хлопці, нам взувати,
Щоб бардаку той не зміг в хату притаскати...
Азарт – це гра
Азарти навчились вкраїнської мови
О Боже! Це ж радість велика усім!),
Й поперлись складати граційно промови
Про другу державну, що гряне, мов грім.
А грім той настане із січня крутого,
Крутелики вгатять московську, а ти
Приюшений будеш. Учити нового
Заставлять по-русскі тебе братани!
Азарти і Янкі, кулі у скронях –
Як класно вони собі заживуть!
Калашніки зроблять новенькую змову
І радо стрілятимуть тих журналюг.
Й куратором стане Азарт наш шановний
У львівської області, щоб тирить грошви,
А потім остатки паскудно відломить,
Що довго Львів шитиме шрами на шви.
На те він Азарт – не скажу я більше –
Азарт над азартами Партії еР,
Проте русофіл, укрфоб. Щонайгірше –
Цей запал єднання у нім не помер.
Львів
УрАкадемія
Перше вересня хмурнé на дворі,
А урочистість впевнено собі іде,
Про нас чиновники усе говорять
І Садовий нікого тут не обійде.
Ми слухаєм Олійника старого
Про Революцію і наш Майдан,
Який продав цей Ющенко убогий
Й собі з веселістю пустився в тан.
Тут й Ректор, Калинець нас наставляють
Пройти стежину знань нам без проблем,
А наші погляди по них гуляють
І вірять недовірливо в одну з дилем…
Минає урочистість теж прекрасно,
Нам в alma mater вносять хоругву,
А первачки ідуть туди ж помалу
Під музику незвідано дзвінку.
Дубль два – Україна
Десь слухав вухом – другая державна
Та русска, як махав колись прьємьєр,
Вона вже буде світла і преславна –
По – руські говоритиме кур’єр.
А хто не буде по-маскальськи говорити,
То хартія нахаркає усім у лоб
І будуть москалі прегарно бити
Та обзиватиме мєнтовський жлоб.
А заживемо ми богачє чєм Рассія,
Однако в зоні скинемось кістьми
Та все давати будемо й повії
Розплодяться з покритками. Ченці
Знесуться до небес. А ми підемо
Служити в армію або у гріб,
Проте ми жити гарно вже будемо
Та їсти з сухарями хліб.
І заживемо із Рас сією у парі
Мов давні подруги старі й дурні,
Бо руські кажуть « Ми сестрички знані»,
А перші старші в суперечностях війни.
Паперові янучари
Хороший Бряк і Шмельц у Львові
Із янучарами гуляли в парі
І вже від тої щирої любови
Любенько тирили старі папери.
А Яник їм за те гарненько
Посади віддавав, які вже мав,
А тій Шмельцовій так чемненько
Всю честь культурщика віддав.
Раділи всі, та злісні архівісти
Терпіти беззаконня не могли,
Тому той місяць дали їм поїсти
Весь бруд брехні в мовчанні навіснім.
Але все ж помилилася директор
Й ніхто не брався десь мовчать,
А в суд зібрався йти відверто
За своє право чесно воювать.
Рейвах в ЦДІАЛі
Несправедливість розгулялася у Львові
В ЦДІАЛі Шмельц керує навмання
І диктатуру вже снує собі поволі,
Та так радіє, мов з жертви левеня.
В Діяни Шмельц репресії тривають:
Кого втискає, й з архіву виганя.
Від неї чесні люди спасу тут не мають –
Та чуть громади голос владний віддаля.
Там страйк на вулиці зібрався,
А Шмельц все пофіг – має Боряка,
Який із нею тих архівів вже накрався
Для класного одного чувака.
І так безправ’я грається із нами –
Директор та не хоче підійти до нас,
Бо слів не може підібрати в даний час
На своє жалюгідне виправдання.
Міністерство і учителі
Неробенко учора знервувався,
Бо вчителі схотіли гроші із зарплат.
Він, бачте, вже так наробився,
що не вилазить із тяжчезних лат.
Ви ж знайте, що наш соцміністр
Недавно розпорядження прем’єру дав,
Щоб той підготував мільйон каністр
Для спалення чиновників-роззяв.
Ще й шарпав Єнотурова за пояс-
Мовляв – де гроші взяти вчителям:
“Народ цей наступає на мозолі
і вийти з хати знов не дозволяв.
Тому прем’єр пообіцяв із Сталі,
Коли той африканець нам свій борг віддасть –
Тоді й закрутяться нові педалі,
Щоби віддати боргу вам маленьку часть”.
“А що ви прагнете тепер здобути –
щоби я на коліна перед вами чемно впав!
Чи до росолу перед вами роздягнутись
І влитись в боягустві вже до ваших лав!”
Отак обурювався хлопець на заяви,
Які робили чемно вчителі,
Бо він найбільше в Україні має право
Нічого не робити і кричати на усіх.
13.11.2005 р. Львів
Із циклу”Вірю! Знаю ! Можемо!”
Знаю.
Кабмін пішов сьогодні у відставку,
Бо жерся бідний з усіма не в жарт.
Він правив кризу нову на заправку
І з цукром бавився собі в азарт.
Робив прихватизацію собі в халяву,
Кричав ,що чесно гроші заробляв,
Але бюджет вже був таки дірявий ,
Бо скрізь латати уряд не встигав.
Хоч подвиги були і прикрії помилки,
Та жертись з Бороденком завжди час він мав.
Бо той хотів кріслечко пре*єрське
Й тому так палки в колеса вставляв.
А Зігненко й собі на горло розкричався.
Та з Бор оденком війни той почав іграть,-
На докази вже ріжні розстарався,
Щоб краще ворога за зло чіплять.
Тому розсердився на них так рідний Віктор
Й почав усіх нагаєм бідних тут ганять
І вже зостався сам з ве.о. прем*єром,
Бо пізно було інших тут розборонять.
МОЖЕМО
Андрій прекрасно брендами керує
Й мобілки дорогі приймає в пацанів,
Якісь палаци неземні собі будує,
Бо гроші десь бере з матолків-паханів.
В машинах за сто тридцять хлопець роз*їжджає,
Завжди квартири на шістсот бере собі
(У тому він проблем чомусь не має)-
Він зблизька не приглянеться чужій журбі.
Хлопчина може швидкість сміло перевищить
І збить людину при нагоді там якусь,
Бо має право за безкарність різні речі нищить-
Йому найкраще діло це проходить з рук.
А журналіст від батька в морду може получити,
Коли напише той про сина скрізь статтю,
Бо, бачте, журналіст зібравсь родину вчити
Як жити по закону, а не сіяти брехню.
Інші вірші
Фаберже
Тому,що це веселі яйця, а не якесь там фаберже...
Ве.О. міністри нині із дітьми зріднились-
Почали пустувати в міністерствах своїх:
Одні- продовження,мов хлопчаки ті побились,
А другі св''zткові яєчка давали усім.
А екси вже рвуться у новий Парламент-
Так тягне в коридори багаті гулять,
Бо там не потрібно на світі тім думать-
Але та безпека не хоче чекать.
Однак всі радіймо, бо рік, як Єдиний
В Франківську упав від удару яйця.
Радіймо, бо бачте, Вернено-дитина
Жартує в родині. Радій же сім''я!
Кандидати
Щось, хлопе, не сподобався мені
Твій поверхневий опис у натхненні
І про мистецтво гарно й достеменно
Нічого не сказав ти нам.
А про культурні пам''ятки ні слова,
Про гроші ми не знаєм нічичирк.
Якась у Львові виросла полова,
А пам''ятки все падають у вир...
А ми, львів''яни, знітились у всьому,
Байдужі валимось, мов мученики вниз,
Та терпим ті обіцянки, а злому
Даєм дорогу в мери, щоби нас загриз.
І вірим в популізм тих кандидатів,
Жуєм програми, топимось у них,
Впускаєм в облраду всіх дегенератів,
А в місті злодії в законі розвелись.
Усі ж вони несуть скрізь популізми,
Поносять маніфестами безплідними, а ми
Вертаємось в часи старенького кучмізму,
Щоб в пропасть рабства смирненько піти.
Партійна мозаїка 2006
А ролики у ящику знов крутять,
Та їх вже більше ніж було колись
І нам політики щось нове мутять –
Несуть туфту під Новий Рік.
І агітаторів мільйони розвелося –
Несуть брехню не знаючи про це,
А чесні люди в світі розбрелися
Занюхавши, що буде знов не те.
А НАШІ кланяються нам під ноги _
Аж солодко під серденьком стає –
МИ ж наново піднеслися з підлоги –
МИ будем мати щастячко нове.
Бо вже ПОРА РЕФОРМИ тут робити
ТОМУ, ЩО треба краще молодечі жить
І ВЛАДА мирно житиме з НАРОДОМ
Й НАРОДНУ ДЕМОКРАТІЮ творить.
ПеКа ми будемо чимдуж любити,
Боротись з ЮЛЕЮ за виборні місця –
НЕ ТАК нам треба жить, а бити
Людей за влаДУ соцбагна.
Але й КОМУНА у Парламент скаче
І ПРОГРЕСИВНІ рвуться в дику даль,
Та ЄДНІСТЬ у Веховній з кріслом плаче,
На ВІЧЕ кличе одягнути шаль.
І не лінива нам потрібна УКРАЇНА,
А ТРУДОВА у ЗЕЛЕНІ ПЛАНЕТ.
Тут ЧЕСТІ у БОРОТЬБІ з КОРУПЦІЄЮ треба
З ГРОМАДОЮ створить новенький NET.
Вже й АЛЬТЕРНАТИВА йде ЗА ЄДНІСТЬ,
Але політика до нас глуха –
Ніхто із них не знайде нам жертовність –
Вони лиш годні нас лишить здихать.
Перегони 2006
Хтось знову преться у новий Парламент
І крутить шури – мури у кріслах,
Хтось топить десь суперника на amen
У чорних трюках, що ведуть на злісний шлях.
Хтось буде обіцяти гроші і стабільність,
Хтось ЕКО застосує без гівна,
Хтось чемно заведе тебе в підпільність -
Вкраде усе і скаже, що нема.
Хтось клято агітує за зарплати.
Лякає кризами великими собі,
Та хвалиться неробством і не знати
Чи зробить щось на ділі без хвальби
А може хтось об''єднуватись схоче,
Хоч чесно ладен в серце ніж встромить.
Бо українці по такому, знать, хохочуть –
Ті ж ладні воску в шкіру затопить.
Зате жеруться всі – політики й бандити.
Вони воюють люто за дурний народ.
Аж поки знов недоля зможе нас побити –
Втопити в ріках люті серед владних вод.
