|
На головну сторінку
На наступну сторінку збірки
Напишіть мені
|
Польти думок (2007)
***
Вільнодумство людської душі
І прокуреність долі у всьому
Все несе нам у мозок лящі-
Як же боляче людству отому.
А проте забагато гріхів
Наробило це людство навколо.
Дух же зла їм у душі засів-
Він же й крутить нещастя по колу.
***
Небуття прорвалося на волю
І тягне за собою пекла анархізм,
А ми спокійно дивимось, як нашу долю
Плюндрує зло. До пекла наш девіз?
***
Дорога знову стелиться під нами,
Несеться в далеч, в небуття...
Життя це стукає вперед ногами
Та плаче тихо смертю, мов дитя.
Львів-Сокаль
***
Цвинтар надій поламаний надвоє
В пожежах кований несе нетлінний глузд
І ми несемось далі в новий путь,
Щоб ту надію воскресить водою.
Львів- Сокаль
***
Химери світу вже зібралися отут-
У місті, де живуть страшні істоти.
В Сокалі містика зістрибнула в батут
І всіх покрила у вуаль чорноти.
Сокаль
***
Незнаний шлях проклала знову доля,
Пройшла повз пекло муки й каяття
І далі ми несемось в щастя повз тополі -
Мчимо подалі від минулого життя.
І мчиться світ до доброти й знання,
Проходить повз спокуси і страшні кайдани,
Та просить від Всевишнього нове буття
Без кривд, обману, без авралів.
***
І знов осінній день пройшов повз нас,
А ми його впізнати так і не зуміли,
Протринькали незвідано прецінний час
Та зникнули назавжди наші мрії.
Істинна дорога
Не знайшов я тієї дороги,
Що до щастя усіх поведе,
Але Бог нам надасть допомогу
І у небі ми щастя знайдем
Думки
Розгубив вас по цілому світі
Й не знайшов, а полони оков
Не дають у світ полетіти -
Всі не хочуть. щоб я вас знайшов.
Сліди гріха
Я шукаю легкую дорогу,
А,проте, не знаходжу - лиш сни
Все проводять до пекла порогу
І стирають постійно сліди...
***
Не шукай ти легкої дороги,
Бо не завжди є легко в житті,
Але треба шукать перемогу
І боротись на кожнім путі.
***
Повечеряв вже вдосталь думками:
І тільки є їжі, що власні думки,
А стільки зробити своїми руками
Нам зараз потрібно - плювать на голки.
Заплутані думки
Вже забрів я подалі від щастя,
Що приходить з гаданням рясним:
Я не маю над ними й так власті -
Не готуйте їх часто пісним.
***
Я загину вже скоро у дикій неволі -
У кліть золоту мене покладуть
І меркнути буде світ цей поволі -У трумні серденько живе покладуть.
***
Пройшли роки й десьбезвісно пропали,
А ти переш собою тиху даль
І душу думами намарно вперто палиш,
Що ще ти не знайшов ті любий шаль...
Цикл "ДУМИ З ПІВНОЧІ ЛЬВІВЩИНИ"
***
Я вже застиг у позі сподівань:
Добру й громаді я хотів служити -
Нічого ще не збулось з мрійних поривань,
Бо ще як слід я не навчився жити.
Сокаль
***
Ніколи спокуси, людино. не слухай -
Молися до Бога і куй майбуття:
Життя лиш для Бога - для нього прислуна
Найкраща за всяке прегарне шиття.
Сокаль
***
Я в надії постійно згораю
І згоріти не можу. Вогонь
Все лиже життєпис й не знаю
Де кості мої зогниють.
Сокаль
***
Несусь у вирі світла й поривань -
Несусь не знаючи іще дороги...
І скільки в мене залишилось знань,
Боротимусь з неуцтвом до знемоги.
Сокаль
***
Іди у світ живого пізнання
І не звертай з тієї доброї дороги
Й борися з злом - не падай із знемоги
І знай: таке вже в нас терпке життя.
Сокаль
***
Не гроші роблять добрих з нас людей -
Молитва викує із нас людину
і буде щастя мирне, а Арей
Не принесе повік лиху хвилину.
с. Волсвин
***
Вже безвість зависає над нами,
А ми пожираєм все пекла плоди%
Чому ми присягу постійно ламаєм,
А потім несемось на нові гріхи?
м.Червоноград
Мрія
Вівса б вам дати і товкти водичку,
А не казать неправду напролом
Й середньовічну дати бричку,
Щоб ви нарешті призабули зло...
Сокаль
***
Сьогодні знову я таки прозрів
Й бриджусь гріхами, що творив часами.
Я Бога на дорозі цій зустрів...
Й літаю плавно поміж небесами.
с. Волсвин
***
Я змив із себе тихо ту нудьгу,
Заніс до Тебе пристрасну молитву
І,чую, вже радію я життю:
Я хочу жити - я ще хочу жити!..
с. Волсвин
Бабі
Я покидаю місто, де пробув недовго,
А стільки радощей отут здобув...
Я по кімнаті тихо з вами човгав -
Нічого з цього я ще не забув...
Сокаль
Червоноград
Тебе сьогоді теж востаннє бачу
І сум чомусь мене зненацька скув,
Проте я сподівюсь, що тебе побачу -
Ти гарне місто...Час тебе здобув...
Червоноград
--------
****
Усе покинуло колись мене:
Занести в пекло зло так захотіло
Й думками спритно й дико завертіло,
Проте добра від мене ніц вже не зжене...
***
Прости життю. Радій його сваволі,
Бо лиш його свавілля палить камінь в нас,
Що огортає серце пихою - доволі
Та доля кличе... Ми ще маєм час.
***
А йдуть роки - впізнати не впізнаю
Себе у тім прозорім дивнім склі:
Я розсипаюсь,люди, - я уже вмираю
І розтікаюсь весь та тану у Десні...
***
Я мучусь життям у клятім змаганні
І кличу на поміч найближчих людей,
Проте ті летять у світ в невіданні:
Що твориться в серці моїм нащодень?..
***
Ти сунеш в пеклі цілого життя,
Несеш цей біль душі у новий день
І далі плачеш над старим шиттям,
Яке все рветься об дуплавий пень...
****
Пила застряла тихо у душі
Й пиляє кожен нерв, немов хробак,
А серце те лякливе легко в комиші
Ховає смисл життя, немов хом''як...
***
А осінь вже дише у моє вікно:
Не тії роки і дні в нас настали,
А теє дитинство скінчилось давно -
Лиш зрілість новітня мене привітала.
ЦИКЛ "ОДЕСЬКІ РОЗДУМИ"
***
І знову ранок на ту ногу наступив,
Приніс новенькі варіації шукання:
Він у науці ще нікого не побив,
Але готує шляхи для єднання.
***
Цей світ розійшовся тихенько по швах.
Занісши у пропасть хвилини мовчання
І п''ємо отрути гарячий накал
На вічний спочинок, на вічне конання.
***
Брехня бреде поволі, а підступний світ
Несе в озброєнні підступне лицемірство
І людство вірить. Неправдивість слів
Щоденно сипле брудом непомірно.
***
Цей вечір спустився зненацька на нас,
А дня неначе ніколи й не було...
Пройшов непомітно даний нам час,
А все сплановане так і не збулось...
***
Лінивість світу до старих ідей
Занесла час у зрілий постмодерн:
Він популярний дуже серед тих людей,
Одначе не одного з нас таки він зжер.
***
Дощі вогненні збурили все,
Понесли у безвість звивисті думки...
Здається, що стихія ця мене знесе
Та принесе у битву свіжії штрихи.
***
Безмежність світу помістилася в мені,
Принесла дощ нездуманих думок
І кличе Всесвіт знову навесні,
Щоб тихо проковтнути пістоти кумок...
***
Ми сунем в щоденнім конанні
І,звісно, шукаєм нового життя,
А серце завмерло у вічнім чеканні,
Щоб вискочить потім в діру майбуття.
3.08.2007 - 7.08.2007 року
-------
***
Я ще живу та скільки залишилось жити:
Сьогодні є, а завтра вже пропав.
Тому нарешті перестати треба нити -
Твори, допоки смерті ще нема...
****
Пройшов той час і літо захлиснулось
Та йдуть літа у безвісті навзнак
І все, неначе в циклі цім замкнулось,
А в динамічності збиває з ніг черв''як...
Цей місяць
Дорога завжди була символом для мене
Й принесла стільки спогадів в життя.
Каштани сохнуть і вже сохнуть клени...
Цей місяць швидко проминув...Це в снах?
26.08.2007 Сокаль
Нічого унікального
Я висну над собою у своїх ділах.
Крачу в прощанні із шедеврами косміта...
Я бовдур клятий. Ніби не в літах,
Однак нічого не створив для цього світа.
І знову пекло. знову метушня,
Постійний герць за дрібку тої правди.
Ми бігаєм туди-сюди, як комашня,
Але не все ти зробиш для громади.
Літо-подорож
Знову літо прекрасне конає -
Ще недовго лишилось прожити йому...
Все минає та літа немає:
Море йЧєшин вже сіли в тюрму...
30.08.2007
Тисячоліття
Я іду по лезу гнилого життя,
Щоби краще для світа оцього творити.
Я - двохтисячне в Всесвіті цьому дитя:
Треба бруд цей навіки відмити.
Чому?
Чому так важко є чекати світла,
Яке не знати чи колись прийде?
Чому неправдою так тхне в повітрі?
Тому, що правда вже ніколи не пройде?
Наповніть суттю!#
Розламалось усе на тім смітнику,
В якому все квіти потрібно саджати.
Ми садимо квіти...Та в цім споришу
Нічого не сходить - ідею міняйте!
***
Не хваліть особисті заслуги,
Не хуліть чужинецьких тих вад,
Бо і ви спотикались об різні калюжі - Ви ж не падали зразу у дьоготь зневаг!
***
Ми знаєм, що недовго проживемо,
ПРоте хапаємось за гілочку буття,
Але дороги правди так і не знайдемо,
Бо завжди сунемо до темноти лайна.
|
