Це моя сатира
Верховна Зрада
Ми враз одною в вибори ступаєм
Й не хочем ніц приймати в голосах
І обіцянками всіх виборців годуєм –
В Парламенті нічого нам приймать.
Ми прагнемо ступити у партсписки,
Шукаєм гроші для своїх братків,
Щоб знову бити всіх противників по писку
Й знайти собі нейтральних чуваків.
Й коли знесемось у новий Парламент,
Почнемо красти, радить і вбивать,
І зрадить Батьківщину ми лиш будем раді,
Щоб в цюпі не сидіти, щоб на вас плювать.
І ми вам, виборці, обіцянки зламаєм
ТОМУ, ЩО олігархи ми і злодії святі.
На вас наложим гарнії кайдани,
Бови нам воріженьки навісні.
І ви, ціпи, слоужити будете нам довго.
Господар – злодій, а державу – паханам,
Та ваша доля - рабством є пречорним.
Нам – гроші купи – дулі для всіх вас.
*******
за кого голос маємо віддати,
коли у списках злодіїв є тьмуща тьма.
І як нам виборцям таки дізнатись
Хоч трішки правди без цього багна ?
І все ж – як довго будуть так брехати.
Як бути нам в парламентський модерн ?
Яхочу правду у політиці пізнати,
Бо Всесвіт від брехні на два подерсь !
Я хочу знати істину єдину,
Щоб розгребти заплутану брехню !
Я знаю,що появиться година,
Яка знесе в кювет оцю дурню...
ЯРЕМКО АНДРІЙ – ЯРИЙ лютий 2006
Сокаль
Політики безсилі
Якісь чуки у Києві і Львові
Плекають РЕГІОНИ і еСДе,
А люди розглядають десь погони у полові
І думають хто в крісло мерськеє впаде.
Один із них іде в нас виступати
У ріднім ІГаеЛ, щоб сипати брехню –
Мені ж на обіцяночки оті насрати,
Плював я на його нову туфту.
Але не всі розумні розуміють
Ті вибрики замазані в брехні,
Бо вічно без аналізу політикам тим вірять –
Вони ж і так нам не поможуть у житті.
Ніхто із них: ні пис – кравець, ні Робін – Гуд...
Димар тобі ніхто не встроїть,
А ті савці зведуть на довгий блуд
І грошей біди будуть троїть.
А виборці залишаться самі,
Такі обдурені й замучені журбою,
Та злодії роззявлені й тупі
Все місто обкрадуть до краплі гною.
Любимо писати
У нас учора паривсь хлопець Чук
Казав рожеві речі прехороші,
Але коли почув незнаний гук –
Просив подать побілу за сатиру.
І в голосі для бізнесу сказав –
„Подай бочко для селища комп''ютер,
бо хлопці кажуть: там нема забав” –
Додай їм ще чудовий скутер”.
І вмить в селі все ожило –
Комп''ютери зненацька появились
Вмістилось в школі все старе село,
А руки в писчука на тім нагрілись.
Гопосад
І що робить – ми знаєм достеменно:
Потрібні нам тролейбуси й трамвай!
За гоп осади голосуємо щоденно –
Чіпляй Рясне і Сихів тут чіпляй!
Ми далі в UNICEF і у ЮНЕСКО,
Знесем бруківку – вставимо асфальт!
Трамваї геть із Ринку й Дорошенка –
Ти нас туди чіпляй з газетних шпальт!
Ми вставим, де нема, бруківочку у центрі,
Знесемо ринки, де не треба і ларьки
Не будуть майоріти біля церкви...
Ми збільшимо у Стрийському ставки!
Збудуємо на Стрийській всім торг центри,
Запишем в Податкову на прийом, -
Потрібен час для того, аби нетрі
Були скрізь бізнесом пронизані кругом.
Нам Генеральні Плани знов потрібні, -
Инакше до холери забудують бензобак,
І соцмашину запустити треба гідно, -
Инакше затусують нам між двійко срак/
Тому і далі язиками будемо чесати –
Хай вірить чемно нам старий народ,
І хай попробують із часом розгадати
Чи будем щось робить ради цих заброд.
Поет з готом
І знов дідівщину несе туди
По бідную канапку – у Сан Ремо;
Несе, а хочеться нам геть зайти
В помпезні ресторани, де нажремось,
Але дієта, знайте, вже така
Прискіпливо позує перед вами,
Та в мене і натура, як завжди, тривка
Іде в народ і топчеться ногами.
Я бідний голодранець - пожираю готи,
Бо грошей на пристойну їжу знов нема,
І так на продаж виставляю лоти –
Працюю , щоби бабок мати до хрєна.
Тому, як проститутка, продаюся вміло,
На палю виставляю ліфи і труси, -
А може купить хтось занадто смілий,
Та дасть на ресторани і хвости.
Неподільний міст
Ми міст не можем поділити
Поміж районами собі двома,
Бо меж не можем розрізнити –
Далась взнаки здовжена зима.
Це ж різні речі – Галицький , Шевченків –
Тут метр вліво – інший вже район,
Й папери у інакші йдуть земельки,
Щоб суперечки не тривали на мільйон.
Тому ми тягаєм по різних штаб – частинах
Невинних жертв крадіжок паспортів,
Бо різнії закони знаєм половинно –
Не зможем пояснити те. Що ти хотів.
Отак й ходи у бюрократії ще довго,
Твори шедеври з болю вечорів,
Поки не трапиш ти до моргу,
Поки останній вогник не згорів.
Затлумлені
І знов панує хаос в помаранчів:
Хтось ставить підписи в паперчику собі,
А хтось ще зволікатиме до сімки
Та зустріч з синіми триматиме в ганьбі.
Хтось обіцятиме, що в сьомім квітні
Підпише меморандум, але ні –
Він робить консультації підпільні
І кличе вгору константацію брехні.
Напевно Єхануров хоче до Росії,
Бо крутить шури – мури із Вітьком...
Можливо там засвітиться месія
Та в поневоленні закидає усіх багном...
Невже ви, хлопці, хочете такого
Напевно так, бо дії вже такі.
Вам владу би. Вам в дупі ті народи –
Вам щастя би локального в борбі.
Накрастись можна лиш по смерти –
Та ви безсмертні, вибачте, забув.
Грошей не зміститься в оцім конверті –
Мішків з десяток хлопець вже здобув.
Вам більшість подавати знову треба,
А Юля – ворог, бо обкрасти не дає.
У неї теж накрастись є потреба –
Вона єдиною не крастиме тепер...
PS
А ми окремо вас у впертости знайдем
Без тої демократії померлих...
Яникхду
Він дивно в виборах програв в Парламент,
А може десь у фальші щось курнув.
Ти, дядечку, задрав мене на амен,
Бо тілько ти на Заході продув.
Та де тобі до Заходу знов пертись, -
Яєчко вцілило і кишка вже тонка,
І яяк ти до прем΄єрства встиг допертись,
Коли і слово кинути – це справа затяжка?..
Паханам ти звик своїм лише служити,
Державоньку ділити – це твої діла,
Але ти виконавець – твоя справа бити,
Ти фішка серед сущого лайна.
Синьо – червоний опозиціонер
він преться до Парламенту чимдужче,
але пройти тій ОПОЗИЦІЇ катма,
бо править жінка та все вужче й вужче
і толку з того далі так нема.
у неї лиш в Московії є добре, -
потоки рік молочних звідти потечуть
і серце в захисті стає хоробрим –
та все наштовхує на фальш і блуд.
вона глаголить про той секс й Росію,
про другу мову як державну і усе...
ая у тій романтиці знов млію –
але мала з гарячки це несе.
Підрахуй 2006
ВІЧЕ каже „ Годі нас дурити –
ПОРА вже правду кликати сюди
І СОЦІАЛАМ перестати треба нити –
Подайте нам нарешті враз води !”.
А ПРОГРЕСИВНА теж собі тут розкричалась:
„ А дайте правду з КОМУНІСТАМИ зв΄язать !” –
Ми ж радо довго з неї насміхались,
Та з инших, що творили спільну рать.
„ Вам влади...” – хтось подумав вголос.
І справді, - влади захотілось вам?
Та ладні ви не врізати і волос
Для бідного народу, бо він все вам хлам.
ОЛІГАРХ
Мені тринадцятий минало,
Я пас коріння за селом.
Мені так любо – любо стало,
Коли зостався я з баблом.
Мене гребло від всіх уставів, -
Несло поляну в кабінет,
А я усе щоразу хавав,
Та підключавсь у порнонет.
Я далі гріб бабло руками,
Та в попіл голову саджав
І радим був, коли ховали
Всіх конкурентів наповал.
Я мав дівок десь штук за тридцять,
Та кожну бавив, як вже міг,
Бо мали ті прекрасні циці –
Хіба вчинить я вбивство зміг ?..
Я крав машини за кордоном
І віз сюди вже продавать,..
Тоді зв΄язавсь собі тут з Доном,
Щоб конкурентів повбивать.
Й міліцію я встиг ( клас ) підкупити,
Щоб ті не сунулись в чужі/ свої діла.
Зато дістали волю, владу й пити
Ті вільно вже змогли – до хєра є бабла.
Ми гарне царство враз таки змахали,
Та кинулись террор чинить,
Бо нас усі вже заєбали:
Така для них дорога – гнить.
Я став володарем Донбасса,
Заводи крадені купив.
Харош початок є для асса,
Який рекорди всі побив.
Я вклав бабло для свого Дона,
Аби той Президентом став;
Йому ж підсунули ган...дона,
А він із страху знов Усравсь.
Тоді я впхав його в Парламент,
Щоб чесно той Прем΄єром звавсь,
Але ті ранджеві зчинили лемент,
Щоб знову коаліцію склепать.
Однако я – непереможний
І буду страшить та вбивать,
Та знайте, пацики, - я ще спроможний
Доместос легко подолать...ать...ать...
